Самопізнання особистості
Типологія особистості показує лише єдину можливість вияву всезагального. Особистість є особливе, що прагне до всезагального, але знаходить у ньому свій кінець. Лише творча особистість поєднує всезагальне та індивідуальне і тому стає оригінальною.
Більшість цих методів можуть бути адаптовані до роботи в ряді галузей. Гуманістичні практики оперують з особистісним зростанням засобами порад, психотерапії, холістичного здоров'я, навчання, соціальної роботи, організаціональної теорії та консультування, менеджментового тренінгу, загального розвитку, групової самодопомоги (self-help groups), креативного тренінгу і соціального дослідження (Rowan, 1976).
Нарешті, гуманістичні психологи стверджують, що увага до власних станів і мотивів робить можливим уникнення самоомани і полегшує відкриття реальної самості. Це — своєрідний девіз гуманістичної психології в її теоретичному та прикладному вираженні.
Вступ: актуалізація проблеми. Якщо поставити запитання "Що є найбільш цікавим на Землі?", більшість людей, мабуть, відповість·. '"Я. моя власна самість". Різноманітні спрямування психологічної науки (в тому числі гуманістична психологія) також пропонують свої відповіді на це запитання.
Любов і альтруїзм. Дослідники розрізняють істинну і патологічну любов. Істинна любов — це насамперед піклування про добробут іншої особи. Патологічна любов експлуатує іншу особу виходячи зі своїх жадань. Тут виступає антироджерсівське настановлення. Адже Роджерс центрує почуття на іншій особі.
Вважається, що до середини XX століття психологи докладали дуже мало зусиль для вивчення проблеми смерті. В 1957 р. Кулі і Андерштейн зробили підсумок емпіричних досліджень у вигляді двох сентенцій: "Нормальні люди показують малу усвідомленість щодо смерті. Діти, старі люди і ті, хто перебуває у психопатологічних або соціальне маргінальних станах, виражають більш усвідомлений інтерес до цієї проблеми". Проте вже до 1970 р. кількість статей у "Psychological Abstract", присвячених проблемі смерті, збільшується на 250%.
Особисті і цінності та обов'язки. Теорія людської мотивації, заснована на ідеї гомеостазису, не була справедливою стосовно проблеми цінностей. Бюлер запропонував додаткову групу активності, яка більш повно описує фактори свідомості, що включаються в досягнення цілей. Теорія самоактуалізації, запропонована Маслоу, ще більше підкреслює обмеженість біхевіоральних тлумачень поведінки людини, зокрема її мотивації. Франки установив, що індивід, який переживає ентузіазм та "родзинку" в житті, є тим, хто повністю довірився передусім собі, щоб досягти значних звершень.
Познавательные процессы, их место и роль в психике человека. Краткая
характеристика познавательных процессов
Процесс познания окружающей действительности у каждого человека строго индивидуален. Чувственное наглядное познание предметов и явлений окружающего мира есть исходное начало. Ощущая, воспринимая, наглядно представляя себе какой-либо предмет или явление, человек осуществляет процесс анализа, обобщения и конкретизации. Ощущение, восприяти ...
Психолого-педагогические особенности развития самосознания в подростковом возрасте
Подростковый возраст – трудный период полового созревания и психологического взросления. Подростковый возраст связан с перестройкой организма ребенка – половым созреванием. И хотя линии психического и физиологического развития не идут параллельно, границы этого периода неопределенны. Одни дети вступают в подростковый возраст раньше, дру ...
Сущность, структура и функции конфликтов
Конфликт (от лат. «conflictus» - столкновение) – есть форма выражения противоречия. В теории конфликтов (конфликтологии) принято описывать конфликт как борьбу с целью нейтрализации противника, нанесения ему ущерба, как психическое напряжение и антагоническую враждебность, как достижение своих целей за счет подавления противоположных им. ...